Пароніми

Пароніми — слова близькі за звуковим складом і звучанням, та різні за значенням. Різниця може бути в одній букві, у зміненому префіксі чи суфіксі.

Пам’ятайте, що слова «компанія» і «кампанія», «мимохідь» та «мимохіть», «абонент» і «абонемент», «гас» та «газ» — різні слова.

За звуковим складом пароніми поділяють на однокореневі та різнокореневі.
Однокореневі — відрізняються лише суфіксами чи префіксами:

танк — танкер,
зв’язаний — пов’язаний,
вникати — уникати,
сердечний — сердешний,
ефектний — ефективний — дефектний — дефективний.

 

Різнокореневі — відрізняються одним-двома звуками:

компанія — кампанія,
ступінь — степінь,
промінь — пломінь,
талан — талант,
розпещений — розбещений.

 

За лексичним значенням розрізняють синонімічні та антонімічні пароніми.
Синонімічні — мають подібні значення:

повідь — повінь,
привабливий — принадливий,
плоский — плаский,
барабанити — тарабанити,
линути — ринути,
притаїтися — причаїтися,
рипіти — скрипіти.

 

Антонімічні — протилежні за значенням:

прогрес — регрес,
експорт — імпорт,
густо — пусто.

 

Також пароніми можуть відрізнятися і за семантикою слова.
Семантично близькі:

крикливий — кричущий,
цегельний — цегляний,
ніготь — кіготь,
м’язи — в’язи,
кіш — ківш,
кристал — кришталь.

 

Семантично різні:

газ — гас,
глуз — глузд,
орден — ордер,
дипломат — дипломант,
ефект — афект.

 

Наголос – це посилення голосу на одному зі складів слова. Такий склад називають наголошеним. Решта складів у слові є ненаголошеними. Різновиди наголосу:

1. Словесний (виділення одного зі складів слова): пізнання, одинадцять, документ, донька, дочка, псевдонім, всередині, літопис.

2. Логічний (виділення важливого за змістом слова або словосполучення в реченні): Улітку (а не взимку) ми відпочивали в горах. Улітку ми відпочивали (а не працювали) в горах. Улітку ми відпочивали в горах (а не на морі). Улітку ми (а не хтось інший) відпочивали в горах. Як бачимо, змінюючи логічний наголос, ми надаємо висловленню різних смислових відтінків.

Зверніть увагу! 

Зі зміною місця логічного наголосу може змінюватися зміст повідомлення: Ти краще вивчи вірш. Ти краще вивчи вірш.

3. Фразовий (виділення кінцевого слова фрази, що підкреслює завершеність висловлення):

Редагування тексту слід закінчити сьогодні.

Примітка. Як різновид логічного розрізняють ще й емфатичний наголос, який додає виділеному слову емоційного забарвлення. Виражається подовженням наголошеного голосного чи приголосного: Роз-з-у-у-умннй же ти\ Сха-мені-і-іться ж\

В українській мові наголос динамічний (наголошений склад звучить сильніше і триваліше),ВІЛЬНИЙ (різномісний, тобто постійно не закріплений за певним складом, як, скажімо, у польській, угорській, французькій, чеській мовах) ірухомий (при словозміні може переходити з одного складу на інший: книжка – книжки, трава – трави).

Часто наголос виконує смислорозрізнювальну функцію.

Наголос розрізняє в словах:

1. Лексичне значення 
2. Граматичні форми

Атлас (збірник географічних карт) і атлас (блискуча тканина) озера (Р в. одн.) і озёра (Н. в. мн.), пісні (Р в. одн.)ішсні(Н. в. мн.)

Орган (частина організму) й орган (музичний інструмент) скликати (док. вид дієсл.) і скликати (недок. вид дієсл.)

Плачу (від плакати) і плачу (від платити) батьків (кого?, імен.) і батьків {чий?, прикм.) – різні частини мови

Вигода (користь) і вигода (зручність) дзвони (імен.) і дзвони (дієсл.)

Зверніть увагу! Саме за допомогою наголосу розрізняють особові імена по батькові та прізвища, що мають спільний корінь: Григорович – Григорович, Максимович – Максимович, Прдкопович – Прокопович, Юхимович – Юхимович. Як видно, у прізвищах наголошеним є суфікс – двич.

Зміна наголосу в заперечних займенниках, що в непрямих відмінках уживаються з прийменниками, впливає на значення слова: ні з ким (немає з ким) – ні з ким (із жодною людиною); ні за що (немає за що) – ні за що (ні за яку ціну), але правопис цих слів залишається сталим.

Більшість слів нашої мови мають один наголос – основний [мати]. У складних і складноскоро-чених словах, окрім головного, виділяють ще побічний наголос (один або кілька, що позначають значком [']): працелюбний, сільгдсппродукти, двадцятип’ятитисячний. В односкладових словах наголос не ставлять.

Примітка. Службові частини мови (прийменник, сполучник, частка), як правило, не наголошуються. Приєднуючись до попередніх або наступних наголошених слів, вони утворюють так зване фонетичне слово: на роботу, хай читає, він і вона.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Деякі слова мають подвійний наголос: байдуже, завжди, корисний, мабуть, первісний, помилка, простий, також ТОЩО.

Порушення акцентуаційних норм української мови виникає через уплив інших мов, зокрема російської, та місцевих говірок.

У всіх складних чи сумнівних випадках щодо наголошення слів треба звертатися до словників, зокрема до спеціалізованого словника наголосів, орфоепічного, орфографічного, тлумачного, де зазвичай слова подаються з наголосами.

Синоніми

В розділі “Лексика сучасної української мови” традиційно вивчається така група лексики, як синоніми. Спочатку розглянемо основні поняття цієї теми, а потім перейдемо до різновидів синонімів. Всі теореичні відомості підкріплені власноруч дібраними прикладами. Тож почнемо з відповіді на запитання: що таке синоніми?

Синоніми (від грец. synonymos – однойменний) – слова, що співвідносяться з тим самим поняттям, мають одне загальне значення, але різняться відтінками лексичного значення, стилістичним забарвленням, сполучуваністю з іншими словами.

Синоніми, приклади: текти, пливти, плинути, бігти, линути, протікати, бурлити, дзюрчати, мчати, падати.

Синонімія – 1) повний або частковий збіг значень двох чи кількох слів; 2) подібність слів, морфем, фразеологічних зворотів, синтаксичних конструкцій за значенням при відмінності їхньої звукової форми.

Синоніміка – 1) сукупність синонімів певної мови; 2) розділ лексикології, що вивчає синоніми.

Синоніми за своїм спільним основним значенням об’єднуються в синонімічний ряд. Отже, синонімічний ряд утворює систему відтінків одного значення. У синонімічному ряді виділяється головне (стрижневе, опорне) слово – домінанта. Домінанта – носій основного значення, спільного для всього синонімічного ряду, стилістично нейтральне слово, найуживаніше. В словниках синонімів домінанта стоїть на першому місці: дружний – злагоджений, одностайний; дружній – братерський, приятельський, приязний, товариський, дружелюбний.

За різними принципами класифікації синоніми поділяються на кілька різновидів:

1) абсолютні, або повні, – неповні (останніх у мові переважна більшість);

2) семантичні – стилістичні – семантико-стилістичні;

3) загальномовні – контекстуальні.

Перша класифікація. Абсолютні синоніми – слова, тотожні щодо свого лексичного значення й емоційно-експресивного забарвлення: вік, століття, сторіччя; безмежний, безкрайній, нескінченний; тільки, лише.

Шляхи їх виникнення:

1) унаслідок взаємодії літературної мови та діалектів: рідина – течиво – плин; привласнювати – собічити; післязавтра – позавтру;

2) унаслідок словотворчих процесів: буденний – будній; намовник – підмовник; панівний – пануючий;

3) як результат співіснування запозиченої та успадкованої лексики: аматор – любитель; тотожний – рівнозначний; привілейованість – винятковість.

У межах неповних синонімів залежно від відмінностей між ними в значенні та вживанні виділяються семантичні, стилістичні та семантико-стилістичні синоніми.

Друга класифікація. Семантичні (ідеографічні) синоніми відрізняються відтінками значення: виголошувати, проголошувати, промовляти, ораторствувати, зачитувати.

Стилістичні синоніми характеризуються закріпленістю за певним стилем та відрізняються емоційно-експресивним забарвленням: повідомити (нейтр.) – возвістити (книжн.) – доповісти, поставити до відома (ділов.); сліпий (нейтр.) – сліпорожденний (заст., книжн.).

Семантико-стилістичні синоніми відрізняються як семантичними відтінками, так і стилістичним забарвленням: товстіти (нейтр.), повніти, поправлятися, округлюватися, пухнути, розбухати (розм.).

Третя класифікація. Загальномовні синоніми – слова, синонімічні зв’язки яких не залежать від контексту. Синоніми, приклади: вислів, вираз, зворот, фраза; публікувати, друкувати, видавати, випускати; тьмяний, бляклий, блідий; потай, таємно, назирці.

Контекстуальні синоніми – слова, що вступають у синонімічні стосунки лише в певному контексті: надмір (нейтр.) – повінь (поет.), повноводдя (поет.), натовп (розм.). Надмір сил у кожнім русі, Кров жива в ударі кожнім (М. Рильський); …В погляді його була повінь гніву (О. Довженко); Повноводдя почуттів; Личко від натовпу почуттів та від сліз горіло (Панас Мирний).

Четверта класифікація. Залежно від функціонування на різних мовних рівнях розрізняють:

Лексичні синоніми – подібні чи тотожні за значенням слова: синява, синь, синизна, голубінь, голубизна, блакить, лазур; обмежений, недалекий, вузькоглядний, примітивний, вузьколобий, убогодухий.

Морфологічні синоніми – це варіанти форм слів на позначення того самого поняття: референтові – референту, знавцеві – знавцю; в щоденному – в щоденнім, на нинішньому – на нинішнім; одної – однієї, на семи – на сімох; читає – чита (розм.), говорить – говоре (розм.).

Синтаксичні синоніми – різні синтаксичні конструкції, вживані для вираження тієї самої думки: зважати на обставини – враховувати обставини – рахуватися з обставинами; розумітися на політиці, розумітися в політиці – розбиратися в політиці – знатися на політиці.

Словотвірна синонімія – наявність префіксально-суфіксальних утворень, наділених різними семантико-стилістичними відтінками: викривляти, перекривляти, скривлювати; доповідати – доповісти; бистрінь – бистрина; високий, височенний, височезний.

Фразеологічні синоніми – варіанти фразеологічних одиниць на позначення того самого поняття: брати ноги на плечі – брати ноги в руки – кивати п’ятами – змотати вудки – дати волю ногам – дати ногам знати; байдики бити – ловити гав – ганяти ворон – давати горобцям дулі.

Фонетичні синоніми – різні форми того самого слова, що з’являються внаслідок чергування голосних і приголосних, наявності чи відсутності приставних приголосних або голосних: упорядник – впорядник, учорашній – вчорашній, убачати – вбачати, унаслідок – внаслідок; імовірність – ймовірність, ітися – йтися.

Зв’язок синоніміки з багатозначністю. Багатозначні слова вступають у синонімічні зв’язки в одному чи кількох, але не в усіх значеннях. Таким чином, багатозначне слово може перебувати у складі кількох синонімічних рядів. Звернемося до прикладів.

1) Турбота (неспокійні думки про забезпечення, здійснення чогось) – клопіт, напр.: обсіли турботи, повна голова клопоту;

турбота (дбання про чиїсь потреби) – піклування, опікування, увага, напр.: турбота про батьків, оточити увагою.

2) Справа (якесь коло обов’язків кого-небудь, окреме завдання) –

робота, діло (розм.), напр.: господарські справи, роботи під зав’язку;

справа (питання, або ряд питань, що вимагають розв’язання) – проблема, напр.: влаштувати справи, вирішити проблеми;

справа (документи, які стосуються певної людини, певної події) – досьє, напр.: розгорнути справу, досьє.

Прислів’я та приказки про мову!

   До неоціненних коштовностей фольклору будь-якого народу, а відтак і українського, належать прислів'я та приказки — короткі влучні вислови, які образно та лаконічно передають нащадкам висновки з життєвого досвіду багатьох поколінь предків. Вони є узагальненою пам’яттю народу та результатом його спостережень над життям і явищами природи, що дає змогу молодому поколінню формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику. 
У своїй сумі прислів'я та приказки становлять начебто звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті. Вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують, — словом, повчають, бо за ними стоїть авторитет поколінь нашого народу, чия невичерпна талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум і тепер продовжують примножувати і збагачувати духовну спадщину, що громадилася віками. Різкої межі між прислів'ями та приказками не існує, а основна відмінність полягає насамперед у тому, що прислів'я є більш розгорнутими, ніж приказки.

     Прислів'я та приказки про мову 

• Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається. 
• Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові. 
• Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш. 
• Більше діла — менше слів. 
• Будь господарем своєму слову. 
• Мовивши слово, треба бути йому паном. 
• Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш. 
• Від красних слів язик не відсохне. 
• Від солодких слів кислиці не посолодшають. 
• Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи. 
• Від теплого слова і лід розмерзається. 
• Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи. 
• Впік мене тим словом, не треба й вогню. 
• Гостре словечко коле сердечко. 
• Де мало слів, там більше правди. 
• Діла говорять голосніше, як слова. 
• Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться. 
• Добре слово краще, ніж готові гроші. 
• Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш. 
• За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся. 
• З пісні слова не викидають і свого не вставляють. 
• І від солодких слів буває гірко. 
• Кого не б'є слово, тому й палиця не поможе. 
• Коня керують уздами, а чоловіка — словами. 
• Красне слово — золотий ключ. 
• Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів. 
• Краще переконувати словами, як кулаками. 
• М'які слова і камінь крушать. 
• На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся. 
• Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить. 
• Не кидай слова на вітер. 
• Не так то він діє, як тим словом сіє. 
• Шабля ранить тіло, а слово — душу. 
• Слово — не полова, язик — не помело. 
• Слова пристають, як горох до стінки. 
• Слово вилетить горобцем, а вернеться волом. 
• Слово — вітер, письмо — грунт. 
• Слово до ради, а руки — до звади. 
• Слово до слова — зложиться мова. 
• Слово може врятувати людину, слово може і вбити. 
• Слово старше, ніж гроші. 
• Удар забувається, а слово пам'ятається. 
• Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує. 
• Чиєсь одне слово губить діло. 
• Щире слово, добре діло душу й серце обігріло. 
• Як овечка: не мовить ні словечка. 
• Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить. 
• Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть. 
• Перше погадай, потім повідай. 
• Що кому треба, той про те й теребить. 
• Байка байкою, а борщ стигне. 
• Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив. 
• Не те гріх, що в рот, а те, що з рота. 
• Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить. 
• Дурний язик попереду розуму біжить. 
• Дурний язик — голові не приятель.

Наша мова багата на фразеологізми!

Фразеологізми у алфавітному порядку. Найвідоміші фразеологізми українською мовою із тлумаченням значенням. Фразеологізм – це словосполучення (речення), яке за значенням дорівнює одному слову. Наприклад, пекти раків – червоніти. 

• A  

• ангельске терпіння – Безмірне і доброзичливе терпіння 
• аж з медом та з маком – Сказати щось облесливо, нещиро, удавано доброзичливо. 
• аж жижки сіпає – Хто-небудь має сильне бажання або страх до чогось. 
• аж волосся дибки стало – Хто-небудь має сильне бажання або страх до чогось. 
• 
  

• Б  

• бабця надвоє сказала; бабця надвоє ворожила (або вмре, або буде жила діал.) – Невідомо, що трапиться. 
• байдики бити – Нічого не робити; лінуватися. 
• битися як горлиця Тужити – побиватися; переживати. 
• битися як птах у клітці – Жити в скрутних (матеріальних) умовах. 
• блудити словами – Говорити без потреби; говорити нісенітниці 
• брати на кпини – Глузувати; кепкувати; насміхатись з когось. 

• В 

• ведмежа послуга – Дуже сумнівна послуга 
• впадати в око (упадати…) – Зацікавлювати; подобатись. 
• вискочити як голий (козак, Кузьма) з маку зневажл. – Недоречно, невчасно сказати що-небудь або виступити з чимсь. 
• втерти маку (часнику) – Побити, суворо покарати кого-небудь. 
• вставляти палиці в колеса – Перешкоджати, заважати кому-небудь у здійсненні чогось. 
• вибити з колії – Порушувати узвичаєний хід чого-небудь, чийсь спосіб життя. 2. Робити кого-небудь непрацездатним, неспроможним виконувати щось. 
• вибивати з голови – 1. Позбутись якоїсь нав’язливої думки, перестати думати про кого-, що-небудь. 2. Примусити кого-небудь відмовитись від чогось. 
• ввести в оману – обдурити 
• викинути з голови – Забути 

• Д 

• дати лад – Впорядкувати. Розібратись. 
• ділити шкуру невбитого ведмедя – Розподіляти те, чого ще немає; розпоряджатися ще не досягнутим. 
• до гробу – До самої смерті До кінця. 
• до певної міри – (…певної(якоїсь, деякої)) Частково; трохи; все-таки. 
• до живця проймає – Дуже хвилює, турбує, дошкуляє. 
• дуля з маком – Уживається для вираження заперечення, незгоди і т. ін.; не буде так, зовсім ні. 
• дай Боже ноги, а чорт колеса – Уживається для вираження необхідності раптової втечі звідкись. 
• десята спиця в колесі – Той, хто відіграє незначну роль у чомусь. 
• дрож сіпає – Хто-небудь тремтить від холоду, страху, хвилювання, нервового напруження і т. ін. 
• думки колесом заходили – Хто-небудь втратив ясність, чіткість, послідовність мислення. 
• дірка без бублика – Нічого 
• де Макар телят не пас – Далеко 

• З 

• задати перцю з маком – Дуже лаяти, сварити кого-небудь, дошкуляти критикою. Розправлятися з ким-небудь. Завдавати клопоту. 
• з дорогою душею – Із задоволенням 
• за мить – (За якусь (одну, коротку) мить) 1. Дуже швидко. 2. Через короткий відрізок часу, відразу після чого-небудь, щойно. 3. Безпосередньо перед чим-небудь. 
• з ма́ком і з та́ком – І краще, і гірше; всіляко, по-різному. 
• закрутилося колесо – Розпочалося що-небудь (про справу, діяльність і т. ін.). 
• зупинити колесо історії – Зупинити закономірний хід історичного розвитку, вернутися до минулого. 
• за милу душу – Охоче зробити. 
• заварити кашу – Затіяти щось дуже складне, клопітне, що загрожує неприємними наслідками. 
• згущувати фарби – Надзвичайно перебільшувати що-небудь 
• зробити великі очі – Здивуватися 
• за холодну воду не братися – нічого не зробити
•  

• Л 

• лиха доля – Невдача 
• лебедя рубати – Верзти дурниці, робити щось дурне 
• ловити ґав – Бути неуважним 
• 

• М 

• мастити салом п’яти – Готуватися до втечі або втікати звідки-небудь. Відступатися від чогось задуманого, організованого і т. ін.; боятися. 
• мастити словами – Говорити (перев. нещиро) приємні речі; улещувати. 
• мазолити очі – Набридати 

• Н 

• на всі заставки – Зі всіх боків 
• на руку ковінька – Пощастило 
• на свою голову – Мати проблеми 
• не з маком – Тяжко, погано, сутужно і т. ін. 
• накивати п’ятами – Втекти 
• нитка Аріадни – спосіб, що допомагає розв’язати якесь важке питання, вийти зі скрутного становища; порятунок 
• ні за цапову душу – Деремно, марно 
• нiде гольцi впасти – людно 
• 

• О 

• облизати макогона – Зазнати невдачі; мовчки зносити образу 
• обіймати поглядом – Дивитися на когось, на щось, виявляючи почуття симпатії. Бачити щось на широкому просторі 

• П 

• пасти задніх – відставти 
• перегнути палицю – переборщити 
• передати куті меду – переборщити 
• про що мова, про що йдеться – Не варто подяки, дрібниця. 
• порости травою (терном, биллям і т. ін.) – Давно перестати існувати; щезнути навіки, забутися 
• пошитися (записатися, убратися) в дурні – Зазнати невдачі 
• просто неба опинитися – Надворі 
• прикусити язика – замовкнути 
• пекти раків – червоніти 
• п’яте через десяте – як-небудь 
• 
  

• C 

• світ за очі – Далеко. Щоб не бачити. 
• сісти на шию – Робити щось за рахунок іншого, докучати 
• сісти в калюжу – Зазнати невдачі 
• скоріш за все – Найімовірніше 
• сі́сти ма́ком – Потрапити в скрутне становище, зазнати невдачі в чому-небудь. 
• сонне царство – Напрочуд тихе місце, де нічого не відбувається. 
• сміятися на кутні – Плакати. 
• сушити голову – важко думати над складною проблемою 
• сім п’ятниць на тиждень – про тих, хто легко міняє свої рішення, не має ні про що сталої думки 

• Х 

• хоч вовк траву їж – Абсолютно байдуже, що буде. 
• хоч трава не рости – Абсолютно байдуже. 
• хоч мак сій – 1. Зі сл. ти́ша. Надзвичайна, велика. 2. зі сл. ти́хо. Дуже. 
• хоч до рани прикладай – про добру людину 
• хоч греблю гати – дуже багато. 

• Ц 

• цвісти як мак – Бути у розквіті фізичних і сил. 

• Щ 

• ще мак росте у голові – Хтось молодий, недосвідчений, нерозумний і т. ін. (=молоко на губах не висохло) 

                            СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ 

У випадках словотворення та словозміни в українській мові часто виникає збіг кількох приголосних звуків, що утруднює їх вимову. У процесі мовлення відбувається спрощення, тобто один із приголосних випадає. У переважній більшості слів спрощення приголосних засвідчується орфографією. 
У сучасній українській мові спрощення спостерігається в таких групах приголосних: 
[ждн - жн]: тиждень - тижня, тижневий; 
Іздн - зн]: виїздити - виїзний; 
[стн - сн]: честь - чесний, користь - корисний, якість - якісний; 
[стл - сл]: щастя - щасливий, стелити - слати; 
[скн - сн]: тріск - тріснути, блиск - блиснути; 
[зкн - зн]: бризкати - бризнути. 
[лни] -[ни]: сонце (давньорус. сьлньце); 
[рди]-[ри]: серце (давньорус. сьрдьце); [сткл] - [скл]: скло (давньорус. стькло). 
В окремих словах спрощення відбувається лише в усному мовленні, а на письмі воно не передається: шістнадцять [иґісна'ц':ат'], шістсот [ш'іс:о'т], баластний, контрастний, компостний, аванпостний, форпостний. 
Аналогічно не вимовляється приголосний [т] у прикметниках, утворених за допомоги суфікса -ськ-, -ств- від іменників іншомовного походження: студент - студентський, інтелігент - інтелігентський, турист - туристський, агент - агентство. 
У словах кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, випускний, хворостняк спрощення не відбувається у вимові й не передається на письмі. 




                 ПОДОВЖЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ 

В українській мові подовження приголосних відбувається внаслідок: 
1) збігу однакових приголосних звуків на межі значущих частин: беззбройний, цінний; 
2) фонетичного процесу уподібнення давнього суфіксального [й| до попереднього приголосного, тобто прогресивної асиміляції: життя, ніччю, колосся. 
В обох випадках довгі приголосні звуки на письмі позначаються двома однаковими літерами. Тому, пояснюючи подовження, слід розрізняти, коли воно зумовлене збігом однакових звуків, що належать до різних значущих частин слова, а коли це - результат прогресивної асиміляції. 
Подвоєння відбувається: 
1. За збігу двох однакових приголосних на межі: 
а) префікса й кореня: беззмістовний, відданий; 
б) кореня і суфікса: корінний, законний, годинник; 
в) двох суфіксів: письменник, іменник; 
г) основи дієслова минулого часу після с і постфікса -ся: розрісся, піднісся; 
ґ) двох частин складноскороченого слова: міськком (міський комітет), військкомат (військовий комісаріат). 
2. У наголошених прикметникових суфіксах -енн-, -анн- зі значенням можливості або неможливості дії: непримиренний, мерзенний, невблаганний, недоторканний та в прикметнику старанний з відтінком підсилення. 
Примітки: 
1. В українській мові, на відміну від російської, подвоєння не відбувається у суфіксах дієприкметників: нагороджений, сказаний, рублений. 
2. Подвоєння не відбувається також у прикметниках, утворених від іменників за допомоги суфіксів -ан, -ин, -ін: морквяний, лебединий, чаїний. 
3. Немає подвоєння у прикметниках шалений, довгожданий, букввний, потомствений. 
У прикметниках на -енн (ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний, огненний, священний. 
Подвоюються приголосні в словах: бовван, Ганна, лляний, овва, ссати, а також у похідних: бовваніти, Ганнин, виссати, ссавці та ін. 
Подовження відбувається: 
1. Подовжуються м'які та напівпом'якшені приголосні Ід'], [т']9 [з'], |с'], [ц'], [л'1, [н'І, [ж9], [ч'|, [пГ], що стоять між голосними: 
а) у деяких іменниках чоловічого та жіночого роду І відміни: суддя, рілля, стаття (але: статей); 
б) в іменниках середнього роду П відміни з кінцевим -а (графічно -я): знання, життя, зілля, читання. Подовження зберігається й у похідних прикметниках: життєвий; 
в) в іменниках жіночого роду III відміни в орудному відмінку однини, якщо у називному відмінку основа її закінчується на один м'який або шиплячий приголосний: молодь -молоддю, мить -миттю, мазь - маззю, вісь - віссю, міць -міццю, сіль - сіллю, тінь - тінню, подорож -подорожжю, ніч - ніччю, розкіш -розкішшю, заповідь - заповіддю, міць - міццю; 
г) у деяких прислівниках: навмання, спросоння, зрання, попідтинню, попідвіконню. 
2. Подовжується звук /л'У в особових формах дієслова лити та похідних від нього дієсловах: ллю, виллєш, наллю, зілляти. 
Примітки: 
1. Приголосні [д% [т% [зі, [с% [ц% [л% [н% [яґ], [ч% [ш1] не подовжуються, якщо вони стоять після приголосного перед голосним: повністю, честю, щастя, радістю. 
2. Не подовжуються тверді приголосні, зокрема губні та р: сім'я, любов'ю, матір'ю. 
Слід пам'ятати, що подовжуються тільки м'які приголосні звуки, які стоять між голосними.

Розмовляй правильно!

          Запам’ятайте правильні варіанти: довкілля, довколишнє або навколишнє середовище.


         В українській мові слово «крупний» означає «такий, що складається з окремих великих частинок»: крупне (грубе) зерно, крупний (грубий) пісок. Під впливом російської мови все частіше трапляються помилкові словосполучення: «крупний талант», «крупним планом». А потрібно говорити: широким (великим) планом або зблизька, великий талант.





          Бити байдики – 1. Бути без діла, весело проводити час. 2. Нічого не робити, марнувати час, ледарювати.


     До речі, візит теж не «наносять», а роблять або здійснюють.А ще можна сказати одним словом -«відвідують».





           У повсякденному спілкуванні іноді плутають слова «гривна» і «гривня». Дехто, рахуючи гроші, помилково каже: один гривень, дві гривни, дев’ять гривнів… Насправді слово «гривна» (прикраса) відмінюється, як іменник першої відміни твердої групи «весна». Назва української валюти «гривня» відмінюється, як іменник першої відміни м’якої групи «вишня», наприклад: дві гривні, вісім гривень, немає гривні, маю гривню, на гривні портрет Лесі Українки тощо.